1. Словник української мови у 20 томах

щебати

ЩЕБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал.

Щипати, відщипувати що-небудь.

Наказувала, щоб з калиноньки цвіток не рвати, аби при горі тернок не щебати, аби на полі росу не щебати (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щебати — див. щипати Словник синонімів Вусика
  2. щебати — щеба́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  3. щебати — -аю, -аєш, недок., зах. Щипати, відщипувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. щебати — Щеба́ти, -ба́ю, -ба́єш (збивати) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. щебати — ЩЕБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал. Щипати, відщипувати. Словник української мови в 11 томах
  6. щебати — Щеба́ти, -ба́ю, -єш гл. Отщипывать, обрывать. см. щипати. Наказувала, щоб з калиноньки цвіток не рвати, аби при горі тернок не щебати, аби на полі росу не щебати. Гол. II. 582. Словник української мови Грінченка