щепа
ЩЕ́ПА, и, жін.
1. Прищеплене фруктове дерево.
Посеред цього плацика, засадженого молодими щепами, зеленіє вкрита травою висока могила (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 44);
Я кожну щепу беріг, Щоб не гнули вітри, щоб морози та сніг Не калічили їх заметіллю (Петро Дорошко, Єдність. 1950, 44).
2. Живець для щеплення.
Ще хлопцем Лаврін прищепив своїми руками щепу на старому пні (Нечуй-Левицький, II, 1956, 377).
Словник української мови (СУМ-11)