щербина
ЩЕРБИ́НА, и, ж. Зазублина, заглибина на чому-небудь.
Що зроблю я, меч піднявши В ім’я свого права, Коли ще не вспіє махнути, А вже є щербина… (Граб., I, 1959, 522);
Вдалині, в синяві небес, понуро чорніють щербини в останках тисячолітнього замку (Ільч., Вибр., 1948, 51);
*Образно. Дехто гадає, що досягнута мета виправдає все. Ні, не виправдає, бо хибні засоби можуть нанести щербини в людські душі (Мушк., Серце.., 1962, 118);
// Отвір у роті, що утворився на місці відсутнього зуба.
Словник української мови (СУМ-11)