щерблений
ЩЕ́РБЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до щерби́ти.
І де той меч, не щерблений ніким, Що голови позносив би ворожі? (Дмит., Книга боротьби, 1939, 47).
2. у знач. прикм. Який має щербини (про що-небудь); щербатий.
Він пам’ятає шаблю гостру, а може, щерблену й тупу, блискучу й довгу, наче постріл у ночі тьмі… (Сос., II, 1958, 350).
Ще́рблений мі́сяць — те саме, що Щерба́тий мі́сяць ( див. мі́сяць).
Високо над лісом законився щерблений місяць (Ю. Янов., І, 1954, 287).
Словник української мови (СУМ-11)