щетинник
ЩЕТИ́ННИК, а, ч., заст. Скупник щетини.
[Гридько:] Тут у містечку лавку маємо, а то — щетинників держимо,— щетину зносять… (Мирний, V, 1955, 150);
Коли б швидше ярмарок,-книжечки порозкладають щетинники, картинки… дивиться піду (Тесл., З книги життя, 1949, 187).
Словник української мови (СУМ-11)