щетинник

Щети́нник, -ка

м. Торговецъ мелкимъ товаромъ, разносящій по селамъ и промѣнивающій за щетину и другіе сельскіе продукты. Вас. 189. віддам щетинникові, — пугаютъ дѣтей, когда они плачуть. Ном. № 9272.

Значення в інших словниках

1. щетинник — ЩЕТИ́ННИК, а, ч., заст. Скупник щетини. [Гридько:] Тут у містечку лавку маємо, а то – щетинників держимо, – щетину зносять... (Панас Мирний); Коли б швидше ярмарок, – книжечки поразклодають щетинники, картинки... Дивиться піду (А. Тесленко).  Словник української мови у 20 томах
2. щетинник — щети́нник іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
3. щетинник — -а, ч., заст. Скупник щетини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. щетинник — Щети́нник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. щетинник — ЩЕТИ́ННИК, а, ч., заст. Скупник щетини. [Гридько:] Тут у містечку лавку маємо, а то — щетинників держимо,— щетину зносять… (Мирний, V, 1955, 150); Коли б швидше ярмарок,-книжечки порозкладають щетинники, картинки… дивиться піду (Тесл., З книги життя, 1949, 187).  Словник української мови в 11 томах