Значення в інших словниках
-
щетина —
див. ВОЛОССЯ, ШЕРСТЬ; щетинка, щета, щеть.
Словник синонімів Караванського
-
щетина —
див. волосся
Словник синонімів Вусика
-
щетина —
[шчеитина] -ние, д. і м. -н'і
Орфоепічний словник української мови
-
щетина —
ЩЕТИ́НА, и, ж. Коротка цупка шерсть у деяких тварин. Де не візьмися, свиня і, хрюкаючи та насторочивши щетину на спині, як кинеться на дитину, за голову ухватила – тілько закавчало (Панас Мирний); * Образно.
Словник української мови у 20 томах
-
щетина —
щети́на іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
щетина —
-и, ж. Коротка цупка шерсть у деяких тварин. || розм. Одна тварина, худобина. || Така шерсть, вживана для виготовлення щіток, пензлів і т. ін. || Така шерсть, вживана шевцем замість голки. || розм. Коротке цупке волосся на обличчі чоловіків. || перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
щетина —
ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на тілі людини), ВО́ВНА розм., ШЕ́РСТЬ розм., ВОЛОСІ́ННЯ розм.; РОСЛИ́ННІСТЬ розм. (перев. на обличчі); ЩЕТИ́НА розм. (коротке цупке на обличчі чоловіків). Старий жупан розхристався на грудях, а з пазухи..
Словник синонімів української мови
-
щетина —
Щети́на, -ни, -ні
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
щетина —
ЩЕТИ́НА, и, ж. Коротка цупка шерсть у деяких тварин. Де не візьмися, свиня і, хрюкаючи та насторочивши щетину на спині, як кинеться на дитину, за голову ухватила — тілько закавчало (Мирний, І, 1954, 52); *Образно.
Словник української мови в 11 томах