щетинник
ЩЕТИ́ННИК, а, ч., заст.
Скупник щетини.
[Гридько:] Тут у містечку лавку маємо, а то – щетинників держимо, – щетину зносять... (Панас Мирний);
Коли б швидше ярмарок, – книжечки поразклодають щетинники, картинки... Дивиться піду (А. Тесленко).
Словник української мови (СУМ-20)