щирувати
ЩИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., заст. Виявляти щирість, сердечність, увагу до кого-небудь.
Як зо мною п’ють, зо мною гуляють, тогді мені щирують, А як від мене підуть, за мене говорять ще й на мене ворогують (Чуб., V, 1874, 467);
Поти прислужник бігав десь, щируючи, як би скоріше подати те, заказати друге, тут почалася звичайна бесіда (Мирний, III, 1954, 268).
Словник української мови (СУМ-11)