щімкий
ЩІМКИ́Й, а́, е́. Який завдає щему, щемить.
Вулиці були повні щімкої тривоги (Тудор, Народження, 1941, 116);
Щімка порожнеча заливала його груди, хотілося справді таки скочити на коня й погнати в світи, щоб тільки вітер свистів у вухах (Гуц,., З горіха.., 1967, 61).
Словник української мови (СУМ-11)