юрбитися
ЮРБИ́ТИСЯ, иться; мн. юрбля́ться; недок. Збираючись, скупчуючись в одному місці, збиватися в юрбу (про людей).
Люди юрбились біля будинку, мов біля театру (Баш, Надія, 1960, 89);
Біля гірки з сміхом і галасом юрбилися дітлахи з санками (Забіла, Катруся.., 1955, 44);
*Образно. Юрбляться вони [літа] навколо мене, Хочуть перестроїти струну — Все моє неторкано зелене Перефарбувать на сивину (Бичко, Простота, 1963, 9);
// Триматися гуртом, зграєю (перев. про тварин одного виду).
Найбільше Медунку цікавив льоток, через який вилітали з дому і прилітали додому бджоли.Там юрбилось багато бджіл (Ів., Про бджілку.., 1959, 9).
Словник української мови (СУМ-11)