юрбитися
ЮРБИ́ТИСЯ, иться; мн. юрбля́ться; недок.
Збираючись, скупчуючись в одному місці, збиватися в юрбу (про людей).
Люди юрбились біля будинку, мов біля театру (Яків Баш);
Біля гірки з сміхом і галасом юрбилися дітлахи з санками (Н. Забіла);
* Образно. Юрбляться вони [літа] навколо мене, Хочуть перестроїти струну – Все моє неторкано зелене Перефарбувать на сивину (В. Бичко);
// Триматися гуртом, зграєю (перев. про тварин одного виду).
Найбільше Медунку цікавив льоток, через який вилітали з дому і прилітали додому бджоли.Там юрбилось багато бджіл (О. Іваненко).
Словник української мови (СУМ-20)