юрливий
ЮРЛИ́ВИЙ. а, е, діал. Швидкий, жвавий, меткий.
Дородна, росла і красива, Приступна, добра, не спесива, Гнучка, юрлива, молода [дочка Латина]; Хоть хто на неї ненароком Закине молодецьким оком, То так її і вподоба (Котл., І, 1952, 165);
Вітають піснями безжурними день, Ой, птиці, юрливії птиці (Забіла, Поезії, 1963, 81).
Словник української мови (СУМ-11)