ябедництво
Я́БЕДНИЦТВО, а, с., розм. Обмовляння кого-небудь; нашіптування, фіскальство.
У вихованців [військово-фельдшерської школи] найбільшою чеснотою вважалася товариська солідарність.. Потакування начальству, підлабузництво, ябедництво вважалися найчорнішими пороками (Добр., Ол. солдатики, 1961, 82);
В радянській школі серед піонерів, де найвище за все стоїть честь класу, честь колективу, не може мати місце ябедництво (Донч., VI,1957,600);
— Ми проти ябедництва! Такі речі в нас не практикуються (Гончар, Бригантина, 1973, 54).
Словник української мови (СУМ-11)