язиковий
ЯЗИКО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до язи́к 1.
В тієї жінки принаймні язикові мускули були насправжки античного складу (Крим., Вибр., 1965, 358);
// Приготовлений з язика, язиків.
Язикова ковбаса.
2. заст. Мовний (у 1 знач.).
Опріч язикових спорів, галицька інтелігенція займалася високою політикою (Коцюб., III, 1956, 29);
На саму балюстраду галереї опиралися ліктями Мільця й Регіна, ждучи на язиковий турнір, що мав розпочатись незабаром у цій залі (Фр., VI, 1951, 267).
3. лінгв. Те саме, що язи́чний.
Словник української мови (СУМ-11)