язиковий

ЯЗИКО́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до язи́к 1.

В тієї жінки принаймні язикові мускули були насправжки античного складу (Крим., Вибр., 1965, 358);

// Приготовлений з язика, язиків.

Язикова ковбаса.

2. заст. Мовний (у 1 знач.).

Опріч язикових спорів, галицька інтелігенція займалася високою політикою (Коцюб., III, 1956, 29);

На саму балюстраду галереї опиралися ліктями Мільця й Регіна, ждучи на язиковий турнір, що мав розпочатись незабаром у цій залі (Фр., VI, 1951, 267).

3. лінгв. Те саме, що язи́чний.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. язиковий — Язико́вий. Мовний. Поділ Австриї на так звані коронні краї дає упривілєйованим народам можливість гнобити иньші народи: ся борба продовжає ся далі і з своєї сторони ділає на центральну власть і центральний парлямент... Українська літературна мова на Буковині
  2. язиковий — ЯЗИКО́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до язи́к 1. В тієї жінки принаймні язикові мускули були насправжки античного складу (А. Кримський); // Пригот.з язика, язиків. Язикова ковбаса. 2. заст. Мовний (у 1 знач.). Словник української мови у 20 томах
  3. язиковий — язико́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  4. язиковий — -а, -е. 1》 Прикм. до язик 1). || Приготовлений з язика, язиків. Язикова ковбаса. || Який стосується язика, належить язику, схожий на язик. 2》 заст. Мовний (у 1 знач.). 3》 лінгв. Те саме, що язичний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. язиковий — Язико́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)