язиковий
ЯЗИКО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до язи́к 1.
В тієї жінки принаймні язикові мускули були насправжки античного складу (А. Кримський);
// Пригот.з язика, язиків.
Язикова ковбаса.
2. заст. Мовний (у 1 знач.).
Опріч язикових спорів, галицька інтелігенція займалася високою політикою (М. Коцюбинський);
На саму балюстраду галереї опиралися ліктями Мільця й Регіна, ждучи на язиковий турнір, що мав розпочатись незабаром у цій залі (І. Франко).
3. лінгв. Те саме, що язи́чний.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- язиковий — Язико́вий. Мовний. Поділ Австриї на так звані коронні краї дає упривілєйованим народам можливість гнобити иньші народи: ся борба продовжає ся далі і з своєї сторони ділає на центральну власть і центральний парлямент... Українська літературна мова на Буковині
- язиковий — язико́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- язиковий — -а, -е. 1》 Прикм. до язик 1). || Приготовлений з язика, язиків. Язикова ковбаса. || Який стосується язика, належить язику, схожий на язик. 2》 заст. Мовний (у 1 знач.). 3》 лінгв. Те саме, що язичний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- язиковий — Язико́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- язиковий — ЯЗИКО́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до язи́к 1. В тієї жінки принаймні язикові мускули були насправжки античного складу (Крим., Вибр., 1965, 358); // Приготовлений з язика, язиків. Язикова ковбаса. 2. заст. Мовний (у 1 знач.). Словник української мови в 11 томах