язикатість
ЯЗИКА́ТІСТЬ, тості, ж., розм.
Властивість за знач. язика́тий 1.
Злість на себе, на свою язикатість у хлопця була така велика, що він твердо вирішив вийти на берег і піти собі до маяка (М. Чабанівський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- язикатість — [йазиекат'іс'т'] -тос'т'і, ор. -т'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
- язикатість — язика́тість іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- язикатість — -тості, ж., розм. Властивість за знач. язикатий 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- язикатість — ЯЗИКА́ТІСТЬ, тості, ж., розм. Властивість за знач. язика́тий 1. Злість на себе, на свою язикатість у хлопця була така велика, що він твердо вирішив вийти на берег і піти собі до маяка (Чаб., Катюша, 1960, 254). Словник української мови в 11 томах