1. Словник української мови у 20 томах

язикатий

ЯЗИКА́ТИЙ, а, е, розм.

1. Який любить багато говорити, сперечатися, сваритися; балакучий.

– Відкіль це взявся неборак? Чому ж йому ніхто не cкаже? Та це вже, справді, сором, глум!.. – Цить, язикатий! – дядько каже, – Бо то ж мій кум... (Л. Глібов);

– Була в нього дочка – не дівчина, а справжнє чортеня. Швидка, як куля, язиката, вперта, вередлива – мені б, старому ослові, вже тоді було б збагнути... (Ю. Збанацький);

– А бодай вам, які язикаті, – засміялася Ольга Павлівна. – Вас, бачу, не переговориш... (В. Кучер);

Дорош і Оксен увійшли, стривожені і збуджені: дорогою язикатий виконавець розказав їм, що “голову ранено, і хтозна, чи до ранку доживе” (Григорій Тютюнник).

2. Який має форму язика (у 1 знач.) (про вогонь, полум'я, хвилі і т. ін.).

Язикате полум'я весело облизувало синій таз, в якому клекотіло варення (О. Гончар);

Перед світанком на південно-східному схилі Довгої балки .. визолотилися язикаті вогнища (І. Волошин).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. язикатий — Пащекуватий, пискатий, хто має довгий язик, БАЛАКУЧИЙ; гострий на язик Словник синонімів Караванського
  2. язикатий — див. балакучий; дотепний Словник синонімів Вусика
  3. язикатий — [йазиекатией] м. (на) -тому/-т'ім, мн. -т'і Орфоепічний словник української мови
  4. язикатий — язика́тий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  5. язикатий — язика́тий: ◊ язика́та фе́ська → феська Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. язикатий — -а, -е, розм. 1》 Який любить багато говорити, сперечатися, сваритися; який влучно, дотепно висловлюється. 2》 Який має форму язика (у 1 знач.) (про вогонь, полум'я, хвилі і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. язикатий — БАЛАКУ́ЧИЙ (який любить поговорити взагалі або багато говорить у цей момент), БАЛАКЛИ́ВИЙ, ГОВІРКИ́Й, ГОВІРЛИ́ВИЙ, ЯЗИКА́ТИЙ розм., ПАЩЕКУВА́ТИЙ розм. ПРОСТОРІ́КУВАТИЙ розм. рідше; ГОМІНКИ́Й, ГОМІНЛИ́ВИЙ, ЛЕПЕТЛИ́ВИЙ розм. Словник синонімів української мови
  8. язикатий — Язика́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. язикатий — ЯЗИКА́ТИЙ, а, е, розм. 1. Який любить багато говорити, сперечатися, сваритися; який влучно, дотепно висловлюється. — Відкіль це взявся неборак? Чому ж йому ніхто не cкаже? Та це вже, справді, сором, глум!.. — Цить, язикатий!... Словник української мови в 11 томах
  10. язикатий — Язикатий, -а, -е Болтливый. Язиката баба. Словник української мови Грінченка