язикатий

БАЛАКУ́ЧИЙ (який любить поговорити взагалі або багато говорить у цей момент), БАЛАКЛИ́ВИЙ, ГОВІРКИ́Й, ГОВІРЛИ́ВИЙ, ЯЗИКА́ТИЙ розм., ПАЩЕКУВА́ТИЙ розм. ПРОСТОРІ́КУВАТИЙ розм. рідше; ГОМІНКИ́Й, ГОМІНЛИ́ВИЙ, ЛЕПЕТЛИ́ВИЙ розм. (який багато, жваво, голосно говорить); ЩЕБЕТЛИ́ВИЙ, ЦОКОТЛИ́ВИЙ розм. (перев. про жінок та дітей — гомінливий). Балакучий дід починає розповідати, як і за що забрали Маркса (С. Васильченко); Він мало говорив, та багато пив і все зупиняв свою, не в міру балакливу, жінку, Домаху (Грицько Григоренко); Грицько був говіркий, веселий, любив пореготатися; Семен був мовчазний та похмурий (Б. Грінченко); Ольга була сьогодні збуджена і говірлива, як рідко коли (Я. Галан); Дорогою язикатий виконавець (сільради) розказав їм, що "голову ранено, і хтозна, чи до ранку доживе" (Григорій Тютюнник); Єзуїт розгублено глянув довкола, шукаючи просторікуватого хама (П. Колесник); Під ворітьми, на лавках, сиділи рядами, як горобці на плоті, веселі й гомінкі румуни (М. Коцюбинський); Колись гомінливі рибалки і веселі курортники звеселяли цю землю (В. Кучер); Ненавиджу я тих лепетливих дам, що дзиґорять як ті сороки (І. Нечуй-Левицький); На галявину.. вибігає табунець дітей. Усі вони ясноокі, веселі, щебетливі (Ю. Збанацький); Цікава дівчинка.. Жвава, цокотлива (М. Чабанівський). — Пор. 1. багатомо́вний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. язикатий — Пащекуватий, пискатий, хто має довгий язик, БАЛАКУЧИЙ; гострий на язик Словник синонімів Караванського
  2. язикатий — див. балакучий; дотепний Словник синонімів Вусика
  3. язикатий — [йазиекатией] м. (на) -тому/-т'ім, мн. -т'і Орфоепічний словник української мови
  4. язикатий — ЯЗИКА́ТИЙ, а, е, розм. 1. Який любить багато говорити, сперечатися, сваритися; балакучий. – Відкіль це взявся неборак? Чому ж йому ніхто не cкаже? Та це вже, справді, сором, глум!.. – Цить, язикатий! – дядько каже, – Бо то ж мій кум... (Л. Словник української мови у 20 томах
  5. язикатий — язика́тий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  6. язикатий — язика́тий: ◊ язика́та фе́ська → феська Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. язикатий — -а, -е, розм. 1》 Який любить багато говорити, сперечатися, сваритися; який влучно, дотепно висловлюється. 2》 Який має форму язика (у 1 знач.) (про вогонь, полум'я, хвилі і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. язикатий — Язика́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. язикатий — ЯЗИКА́ТИЙ, а, е, розм. 1. Який любить багато говорити, сперечатися, сваритися; який влучно, дотепно висловлюється. — Відкіль це взявся неборак? Чому ж йому ніхто не cкаже? Та це вже, справді, сором, глум!.. — Цить, язикатий!... Словник української мови в 11 томах
  10. язикатий — Язикатий, -а, -е Болтливый. Язиката баба. Словник української мови Грінченка