ярість
Я́РІСТЬ, я́рості, ж., рідко. Те саме, що лю́тість.
Турн з ярості дрижав і пінив (Котл., І, 1952, 234);
Володько мав добре серце, але коли його хто чим-небудь подразнив, хоч би жартом, зараз попадав у таку ярість, що міг допуститися і найбільшого злочину (Ков., Світ.., 1960, 53);
*Образно. Жаром, ярістю мотора Промчимося через сніг (Мал., Звенигора, 1959, 133).
Словник української мови (СУМ-11)