ярість
Я́РІСТЬ, я́рості, ж., рідко.
Те саме, що лють.
Турн з ярості дрижав і пінив (І. Котляревський);
Володько мав добре серце, але коли його хто чим-небудь подразнив, хоч би жартом, зараз попадав у таку ярість, що міг допуститися і найбільшого злочину (С. Ковалів);
* Образно. Жаром, ярістю мотора Промчимося через сніг (А. Малишко);
// перен. Любовна пристрасть.
Ласухо моя до любовної ярості Ніяк не забуду очей твоїх карості (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)