яснішати
ЯСНІ́ШАТИ, аю, аєш, недок.
1. Ставати, робитися яснішим; світлішати.
Небо все яснішало та заливалось світом (Н.-Лев., VII, 1966, 113);
Рання волинська осінь особливо принадна.. В таку пору в озерах яснішають води, наливаються соком антонівки, тужавіє на городах капуста (М. Ол., Чуєш.., 1959, 3);
// Ставати виразнішим, виднішим.
Випливали з голубої далини і все яснішали три гори, від вершин аж до Дніпра й Почайни вкриті лісами (Скл., Святослав, 1959, 63).
2. перен. Набирати веселішого, радіснішого, привітнішого виразу (перев. про обличчя, очі).
Велике різко окреслене обличчя і ліниві, довгі, лагідні очі оживали, яснішали (Коп., Тв., 1955, 305);
// безос.
На серці у Бачури яснішало, настрій кращав з кожною хвилиною (Чаб., Тече вода.., 1961, 157).
3. перен. Ставати яснішим, логічнішим, чіткішим.
В темряві вони ширяться, яснішають; давнє устає перед очима, мов воно тільки що діялося (Мирний, III, 1954, 19).
Словник української мови (СУМ-11)