ячмінний
ЯЧМІ́ННИЙ, а, е. Прикм. до ячмі́нь¹.
За вмістом білка сочевична солома значно перевищує пшеничну, вівсяну і ячмінну (Зерн. боб. культ., 1956, 51);
// Вигот. з ячменю (у 2 знач.).
Хліб був житній, наполовину з ячмінною мукою (Кобр., Вибр., 1954, 123);
Зав’язала [Наталка] в хустину ячмінних коржів.. і вийшла з хати (Коз., Серце матері, 1947, 148);
// Засіяний ячменем.
Жінки спокійно схилялися й випростувалися на ячмінному полі, не зважаючи ні на гарматний гуркіт, ні на стовпи різноманітно темного диму (Перв., Дикий мед, 1963, 413).
Словник української мови (СУМ-11)