ячник
Я́ЧНИК, а, ч. Хліб, корж або млинець, спечений з ячмінного борошна.
Данько бачив уже свою Каховку містом щастя, де всі люди ходять у нових чоботях, де, замість ячників, їдять калачі та паски (Гончар, Таврія, 1952, 9);
— А мені оце вчора принесла моя Федора ячників,— похвалився Молибога (Збан., Єдина, 1959, 341).
Словник української мови (СУМ-11)