ящірячий
ЯЩІРЯ́ЧИЙ, а, е, розм. Прикм. до я́щірка;
// Власт. ящірці; такий, як у ящірки.
Розжиріла дружина листоноші не спускала з Ольги маленьких ящірячих очей (Галан. Гори.., 1956, 24);
Арена пісків, пустизна, царство ящірок, і ти тут ящірячим життям живеш (Гончар, Тронка, 1963, 293).
Словник української мови (СУМ-11)