єдваб

ЄДВА́Б, у, ч., заст. Сорт коштовної шовкової тканини.

Нарядили Федора, мов того полковника з Січі: чоботи нові — жовтинці, штани широкі — оксамитні, каптан із синього єдвабу (Мирний, IV, 1955, 225);

Араби.. розкладали на дерев’яному помості різнокольоровий єдваб (Вітч., 4, 1947, 117);

// Вироби з цієї тканини.

Далі за столами.. міститься панство вельможне: убране в саєти, єдваби (Стар., Облога.., 1961, 24);

*Образно. Вдяглись в шовки й єдваби ниви. Війни неначе й не було (Черн., Поезії, 1959, 384);

*У порівн. Мову стеле [Лідія] рівно, як єдваб… (Рильський, II. 1956, 21).

Значення в інших словниках

1. єдваб — див. ШОВК.  Словник синонімів Караванського
2. єдваб — У, ч., заст. Сорт коштовної шовкової тканини. Єдвабом теплим обдало мій зір колючий, вечірнє сонце відійшло за дальні кручі. (ЧТ:29); Яким єдвабом повен жайворон вологого поранку! (ЧТ:65).  Словник поетичної мови Василя Стуса
3. єдваб — єдва́б іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
4. єдваб — єдва́б шовк (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. єдваб — Шовк  Словник застарілих та маловживаних слів
6. єдваб — -у, ч., заст. Сорт коштовної шовкової тканини. || Вироби з цієї тканини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. єдваб — див. шовк  Універсальний словник-енциклопедія
8. єдваб — Єдва́б, -бу, -бові; -ва́би, -бів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. єдваб — Єдваб, -ба и -бу м. Родъ шелковой матеріи. Ладна баба без єдваба. Ном. № 7516. Оксамитом шляхи стеле і єдвабом застилає. Шевч. 368.  Словник української мови Грінченка