єдиний
ЄДИ́НИЙ, а, е.
1. Один, без інших.
Радянський народ є єдиним господарем своєї країни;
// Лише один.
Якби знала Матуся горенько твоє, Чи оддала б за генерала Дитя єдинеє своє? (Шевч., II, 1953, 222);
Вона не знає, як це зробити, але втеча — єдиний вихід (Хижняк, Тамара, 1959, 187).
◊ Єди́ним ду́хом див. дух.
2. Який становить собою внутрішню єдність; цілісний, неподільний.
Наша партія завжди стояла на позиції єдиної, інтернаціональної, організації с.-д. партії (Ленін, 20, 1950, 58);
Ми йдемо вперед єдиним фронтом;
// Тісно зближений, згуртований.
Наш народ єдиний — в цьому наша сила (Корн., Разом із життям, 1950, 92);
// Загальний, спільний для всіх.
Однією з найважливіших проблем втілення в життя ленінської ідеї електрифікації всієї країни і побудови економіки комуністичного суспільства є створення єдиної енергетичної системи (ЄЕС) СРСР (Ком. Укр., 7, 1962, 33).
Словник української мови (СУМ-11)