єдиноборство
ЄДИНОБО́РСТВО, а, с. Бій, боротьба один на один між двома противниками; поєдинок.
Зчепились вони в страшному єдиноборстві, схопили один одного за горло, смертельні, непримиренні вороги (Цюпа, Назустріч.., 1958, 363);
// Боротьба одного з кількома, з багатьма противниками.
В єдиноборстві з імперіалістами всього світу молода Радянська держава здобула перемогу (Укр. іст. ж., 2, 1960, 3).
Словник української мови (СУМ-11)