ізюбр

ІЗЮ́БР, а, ч. Великий східносибірський олень; різновид марала.

Об’єктами його [Глушака] полювання були кабан, ізюбр, ведмідь (Довж., І, 1958, 109).

Значення в інших словниках

1. ізюбр — ізю́бр іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. ізюбр — -а, ч. Великий східносибірський олень; різновид марала.  Великий тлумачний словник сучасної мови