іменитий
ІМЕНИ́ТИЙ, а, е, заст. Знатний.
— Що ж — вона хоч і не іменитого роду, але чесної сім’ї (Леся Українка, III, 1952, 504);
Глянув король, глянули королевичі.. та інші гості імениті, а перед ними стоїть Іван — мужицький син (Анатолій Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 24).
Словник української мови (СУМ-11)