імпровізатор

ІМПРОВІЗА́ТОР, а, ч. Той, хто імпровізує або має здатність до імпровізації.

У позі, рухах та інтонації імпровізатора вони одразу вгадали експансивного Пого-рецького (Кол., Терен.., 1959, 92).

Значення в інших словниках

1. імпровізатор — імпровіза́тор іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. імпровізатор — -а, ч. Той, хто імпровізує або має здатність до імпровізації.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. імпровізатор — Імпровіза́тор, -ра, -тори, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)