1. Словник української мови в 11 томах

імпровізатор

ІМПРОВІЗА́ТОР, а, ч. Той, хто імпровізує або має здатність до імпровізації.

У позі, рухах та інтонації імпровізатора вони одразу вгадали експансивного Пого-рецького (Кол., Терен.., 1959, 92).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. імпровізатор — імпровіза́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. імпровізатор — -а, ч. Той, хто імпровізує або має здатність до імпровізації. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. імпровізатор — Імпровіза́тор, -ра, -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)