1. Орфографічний словник української мови

імпровізатор

імпровіза́тор

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. імпровізатор — -а, ч. Той, хто імпровізує або має здатність до імпровізації. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. імпровізатор — Імпровіза́тор, -ра, -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. імпровізатор — ІМПРОВІЗА́ТОР, а, ч. Той, хто імпровізує або має здатність до імпровізації. У позі, рухах та інтонації імпровізатора вони одразу вгадали експансивного Пого-рецького (Кол., Терен.., 1959, 92). Словник української мови в 11 томах