інобуття

ІНОБУТТЯ́, я́, с., філос. Інша форма буття, існування чого-небудь.

Драматичний конфлікт на відміну від трагічного передбачає не лише катастрофічну розв’язку і посмертне громадське інобуття, а й іншу розв’язку, іншу перемогу, мислиться конкретніше, розгортання його потребує деталізації (Рад. літ-во, 10, 1968, 12).

Значення в інших словниках

1. інобуття — інобуття́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. інобуття — -я, с., філос. Інша форма буття, існування чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. інобуття — ІНОБУТТЯ — філософська категорія, що визначає процес суперечливого розвитку світу та людини у ньому, можливість подолання меж наявного буття та переходу у нові буттєві стани. Категорія І.  Філософський енциклопедичний словник