інобуття
ІНОБУТТЯ́, я́, с., філос. Інша форма буття, існування чого-небудь.
Драматичний конфлікт на відміну від трагічного передбачає не лише катастрофічну розв’язку і посмертне громадське інобуття, а й іншу розв’язку, іншу перемогу, мислиться конкретніше, розгортання його потребує деталізації (Рад. літ-во, 10, 1968, 12).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- інобуття — інобуття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- інобуття — -я, с., філос. Інша форма буття, існування чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- інобуття — ІНОБУТТЯ — філософська категорія, що визначає процес суперечливого розвитку світу та людини у ньому, можливість подолання меж наявного буття та переходу у нові буттєві стани. Категорія І. Філософський енциклопедичний словник