інобуття

інобуття́

-я, с., філос.

Інша форма буття, існування чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. інобуття — інобуття́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. інобуття — ІНОБУТТЯ — філософська категорія, що визначає процес суперечливого розвитку світу та людини у ньому, можливість подолання меж наявного буття та переходу у нові буттєві стани. Категорія І.  Філософський енциклопедичний словник
3. інобуття — ІНОБУТТЯ́, я́, с., філос. Інша форма буття, існування чого-небудь. Драматичний конфлікт на відміну від трагічного передбачає не лише катастрофічну розв’язку і посмертне громадське інобуття, а й іншу розв’язку, іншу перемогу, мислиться конкретніше...  Словник української мови в 11 томах