інтриган
ІНТРИГА́Н, а, ч. Той, хто вдається до інтриг (у 1 знач.).
Каргатові потрібна зараз підтримка головного інженера, от він і прикидається ласкавим телям. І — чи не тактичний це відступ інтригана перед тим, як розпочати якусь нову авантюру?.. (Шовк., Інженери, 1956, 315);
Вона затаювала свою душевну рану, боялася, щоб натяком не наштовхнути двірських інтриганів на якусь авантюру (Тулуб, Людолови, II, 1957, 359).
Словник української мови (СУМ-11)