іскритися
ІСКРИ́ТИСЯ, и́ться, недок.
1. Яскраво сяяти; виблискувати.
Слово, чому ти не твердая криця, Що серед бою так ясно іскриться? (Л. Укр., І, 1951, 126);
Іскриться море і грає, у сяєві міниться срібнім (Зеров, Вибр., 1966, 254);
Вгорі холодним сяйвом іскрилися зорі (Скл., Святослав, 1959, 255);
// чим. Сяяти, блищати від якого-небудь почуття (про очі, погляд).
Радістю зір твій іскриться (Сос., Щоб сади.., 1947, 82).
2. перен. Виявлятися яскраво, з особливою виразністю.
Любов і радість в їх очах Іскриться, виграє (Гірник, Сонце.., 1958, 124).
Словник української мови (СУМ-11)