ішан

ІША́Н, а, ч. У мусульман — керівник дервішів, який живе разом із ними в монастирях або поблизу могил мусульманських святих.

На килими поквапно розсідалися почесні сивобороді ішани, імами, правовірні дехкани (Ле, Міжгір’я, 1953, 69).

Значення в інших словниках

1. ішан — іша́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. ішан — -а, ч. У мусульман – керівник дервішів, який живе разом із ними в монастирях або поблизу могил мусульманських святих.  Великий тлумачний словник сучасної мови