ішачий

ІША́ЧИЙ, а, е, розм. Прикм. до іша́к.

Зростав вечірній клекіт на острівках. Клубком з двигтючого шуму водоспадів, ішачого ревіння та людських голосів немов придушувало свіжу людину (Ле, Міжгір’я, 1953, 16).

Значення в інших словниках

1. ішачий — іша́чий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. ішачий — -а, -е, розм. Прикм. до ішак.  Великий тлумачний словник сучасної мови