багато
БАГА́ТО ХТО (неозначено велика кількість людей), БАГА́ТО у знач. ім., тільки в непрямих відмінках, МНО́ГІ мн., заст. Багато хто не склепив очей у цю ніч (О. Довженко); Та багатьом уже немає свята. Колись весела і червона дата Як чорна цифір нині промайне (М. Зеров); У нас був короткий період бур і негоди, і в той же час у многих була інфлюенца... (Леся Українка).
БАГА́ТО (про велику кількість, міру, обсяг і т. ін.), БАГА́ЦЬКО розм., ПО́ВНО підсил. розм., ВИ́ДИМО-НЕВИ́ДИМО підсил. розм., ПРЕБАГА́ТО підсил. розм., ДОСТОБІ́СА підсил. розм., ДОСТОЛИ́ХА підсил. розм., рідше, ХТО́ЗНА-СКІ́ЛЬКИ підсил. розм., ЧО́РТЗНА-СКІ́ЛЬКИ підсил. фам.; ШМАТ розм., рідше, БЕЗ ЛІ́КУ підсил., НЕЗЛІЧЕ́ННО підсил., НЕЗЧИСЛЕ́ННО підсил. (звичайно у знач. предик.); ЧИМА́ЛО, НЕМА́ЛО, БАГАТЕ́НЬКО розм., ЧИМАЛЕ́НЬКО розм. (досить багато). Рідні пісні навіювали на нього багато споминів (О. Гончар); Поїдеш далеко, Побачиш багато; Задивишся, зажуришся, — Згадай мене, брате! (Т. Шевченко); Я чоловік бувалий; много бачив; Багацько й сам одбув і бід, і лиха (М. Костомаров); Енергії багацько у цього парубка (А. Хорунжий); Незабаром до кімнати набилося повно людей (П. Панч); Навколо майдану посходилося звірів і птахів видимо-невидимо (І. Франко); Роботи їм випало достобіса (П. Загребельний); Снігу випало хтозна-скільки (О. Донченко); — У них грошви чортзна-скільки (І. Цюпа); І день ішов, і ніч ішла, і днів було без ліку (Ю. Яновський); Засміявся — зубів у нього незліченно (Марко Вовчок); Людей немало в тій війні лягло (М. Рильський); — Пор. бе́зліч, 1. до́сить.
БЕ́ЗЛІЧ (дуже велика кількість кого-, чого-небудь), БЕ́ЗЛІК рідше, КУ́ПА підсил. розм., РІЙ підсил. розм., СОНМ підсил. книжн., СО́НМИЩЕ підсил. книжн., ТЬМА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМУ́ЩА підсил. розм., ХМА́РА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМЕ́ННА підсил. рідше; ГИ́БЕЛЬ підсил. розм., МА́СА підсил. розм., МО́РЕ підсил., розм., СИ́ЛА підсил. розм., СИ́ЛА-СИЛЕ́ННА підсил. розм., НА́ТОВП розм. рідше (не тільки кількість, а й обсяг, міра і т. ін.); ЛЕГІО́Н підсил. (звичайно про людей і взагалі живі істоти); МІЛЬЙО́Н перев. мн., підсил., МІЛЬЯ́РД перев. мн., підсил., МІРІА́ДИ мн., підсил. книжн., СО́ТНЯ перев. мн., підсил., ТИ́СЯЧА перев. мн., підсил. (звичайно про суцільні маси людей та конкретних предметів); ПОЛКИ́ мн., підсил. (про людей); ПО́ЛЧИЩЕ перев. мн., підсил. (про людей — при негативному ставленні); ЛІС підсил. (про предмети, що височіють над чим-небудь). Крізь відчинені вікна струмував мішаний різкий дух безлічі його улюблених квітів (Л. Смілянський); — Бачу я навкруг велику землю, багато племен і родів, що прожили безлік віків, перемогли ворогів, збудували городи́... (С. Скляренко); Повернулися (Сердюки) незабаром з купою практичних новин, пожвавілі (О. Гончар); Рій думок, тривожні запитання лізли в голову (І. Ле); Цілий сонм діловодів, рахівників сновиґав з цими паперами (І. Ле); — Клевета! Ябеда! — загукали кругом (пани) — ..Хіба можна так виражатись: "організованная шайка", "сонмище кріпосників"? Хіба можна? (Панас Мирний); — Взагалі останнім часом (під час окупації), — ти помітила? — в місті наплодилася тьма всяких ворожок і ворожбитів, — невесело говорив Серьожка (О. Гончар); Зрідка сумує зачахла вільха на низині, а то все сосни, тьма-тьмуща (В. Земляк); Ходить (Олімпія) гордо, холодно, насмішливо серед тої хмари лиць, під градом палких, закоханих поглядів (І. Франко); Звірини в Карпатах водилося тьма-тьменна (І. Чендей); Дим, гибель димів кучерявих, будівлі — ..все цеє зливалось у якусь чудову гармонію (Грицько Григоренко); Маса вражень, що звалилась так несподівано цього вечора на його голову, гнула своїм тягарем додолу (В. Гжицький); Сила роботи у мене перед земським зібранням (М. Коцюбинський); В тій хвилі пані Грозицька, незважаючи на натовп праці, встала зі свого крісла, підійшла до Целі (І. Франко); — Я дивлюся на це не так песимістично. Адже ці "трудні" (про вихованців спецшколи), прикрі, нестерпні, вони все ж тільки винятки серед легіонів наших славних школярчат (О. Гончар); Ми — тільки крешемо іскри, Спалахують мільярди "ми" (В. Еллан); Вогні-вогні, міріади вогнів у вікнах (І. Волошин); Одно нещастя потягло за собою сотню других (Г. Хоткевич); Тисячі голосів, безліч звуків зливаються в гарячий, розморений, одурманюючий гул.. (О. Гончар); Гітлер кинув на нашу землю полчища сповнених зненависті до нас розлючених звірів (О. Довженко); Ліс рук виріс над натовпом (Ю. Збанацький). — Пор. 1. бага́то.
ДО́СИТЬ присл. і присудк. сл. (стільки, скільки треба; великою мірою); ДОВО́ЛІ, ДОСТА́ТНЬО, ВДО́СТАЛЬ (УДО́СТАЛЬ), ВДОСТА́ЧУ (УДОСТА́ЧУ), ДОСХОЧУ́, ЗАДО́СИТЬ підсил. розм., ПРЕДО́СИТЬ підсил. розм., ГЕ́ТЬ-ТО розм., ДО́СТА розм., ДОСТА́ТКОМ діал., ПОДОСТА́ТКОМ діал. Сказано досить, тепер тільки мовчання здатне сказати ще більше (Є. Гуцало); — Маємо в замку доволі жовнірів; є в нас чимало гаківниць, гармат та куль (І. Нечуй-Левицький); Все це достатньо вивчив Саїд Алі за кілька щоденних одвідин чайхани (І. Ле); В замку було вдосталь пороху, кілька гаківниць (Н. Рибак); Йому на нове хазяйство усього треба, а в батька є того удостачу (Г. Квітка-Основ'яненко); — Маєш добра усякого досхочу? Нічого собі не жадаєш? (Марко Вовчок); То ті марні цвіти, що ніколи сонця задосить не мають, і все з одного боку брудно-зелені, а з другого ясно-жовті (В. Стефаник); Решти води було предосить для самої господарки (Ю. Яновський); Тєрьоха, як видно, лизнув уже й геть-то, бо посовілими очима мутно тільки дивився на свого товариша (Панас Мирний); Думав (батько) над тим, як би йому найскоріше вибратися з цього тісного гористого краю, де нема доста ні землі, ні доброго заробітку (Д. Бедзик); Поля у нього було достатком (І. Франко); Всього добра мала (Фросина) подостатком (Н. Кобринська). — Пор. 1. бага́то.
Словник синонімів української мови