багато
БАГА́ТО.
1. Присл. якісний до бага́тий 1, 3, 4.
Ми в дружній живемо сім’ї, Розумно і багато (Рильський, І, 1956, 362);
Вони [українські культурні діячі старшого віку].. одслонили перед усіма народами багато обдаровану душу нашого народу (Сам., II, 1958, 393);
З обох боків портрета висять кінці багато вишиваного рушника (Коцюб., III, 1956, 45).
2. присл. У великій кількості; протилежне мало.
Поїдеш далеко, Побачиш багато; Задивишся, зажуришся, — Згадай мене, брате! (Шевч., I, 1951, 69);
// у знач. числ. Велика кількість кого-, чого-небудь.
Рідні пісні навіювали на нього багато споминів (Гончар, III, 1959, 132);
// у знач. присудк. сл.
Вужів було так багато, що Соломія скоро перестала звертати на них увагу (Коцюб., І, 1955, 361);
// у знач. ім. бага́то, багатьох.
Він [В. Самійленко], як, мабуть, і кожен з письменників, багатьом подобається, а багатьом ні (Коцюб., III, 1956, 197);
Багатьом не повернутись уже ніколи до рідних своїх хат (Довж., II, 1959, 78).
Бага́то хто (кого́, кому́ і т. д.) — про неозначене велику кількість людей.
В публіці палка цікавість. Багато хто спинається, щоб краще стежити за боєм Нартала з пантерою (Л. Укр., II, 1951, 542);
Бага́то що (чого́, чому́ і т. д.) — про неозначене велику кількість предметів, явищ і т. ін.
Я усе згадала собі..; згадала багато чого (Вовчок, І, 1955, 228);
Вицвіли в матері очі від чекання, сліз і багато чого (Довж., І, 1958, 33).
3. у сполуч. з вищ. ст. прикм. і присл. Значно, далеко.
Ті здорові квітки були багато кращі од квіток, що малюють по стінах дівчата (Н.-Лев., II, 1956, 171);
[Дівчина:] Вона багато молодша від тебе? (Л. Укр., II, 1951, 97).
Словник української мови (СУМ-11)