багатирський
БАГАТИ́РСЬКИЙ, а, е, розм. Прикм. до багати́р.
— Добре серце положили йому в груди; та й розуму не задурили багатирськими витребеньками (Мирний, V, 1955, 184);
Іван і Василь були се два багатирські сини із Соколія (Федьк., Буковина, 1950. 58);
Це Костенко, багатирський син на все село (Кач., II, 1958, 57);
// Належний багатиреві.
Багатирська хата.
Словник української мови (СУМ-11)