бенкетник

БЕНКЕТА́Р (учасник бенкету або любитель бенкетів), БЕНКЕ́ТНИК рідше, ПИРУВА́ЛЬНИК заст. Обличчя у бенкетарів, розшарені старкою та добрим венгерським, та литовськими медами, палали вогнем (М. Старицький); Бенкетники довго удавали, що не помічають цих зблідлих, знекровлених людей з вовчим блиском в голодних очах (З. Тулуб); Пішов (блазень) мало не до дверей, до тих безмовних і незначних пирувальників, яких покликано сюди лиш для кількості (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. бенкетник — бенке́тник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. бенкетник — -а, ч. Те саме, що бенкетар.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бенкетник — БЕНКЕ́ТНИК, а, ч. Те саме, що бенкета́р. Бенкетники довго удавали, що не помічають цих зблідлих, знекровлених людей з вовчим блиском в голодних очах (З. Тулуб).  Словник української мови у 20 томах
4. бенкетник — БЕНКЕ́ТНИК, а, ч. Те саме, що бенкета́р. Бенкетники довго удавали, що не помічають цих зблідлих, знекровлених людей з вовчим блиском в голодних очах (Тулуб, Людолови, II, 1957, 552).  Словник української мови в 11 томах