божевілля

БЕЗУ́МСТВО (необдумані, необачні дії, що суперечать вимогам розуму), БЕЗРОЗСУ́ДСТВО рідше, БЕ́ЗУМ поет., БОЖЕВІ́ЛЛЯ підсил., ШАЛЕ́НСТВО підсил., НАВІЖЕ́НСТВО підсил. рідше, ШАЛ підсил. рідше. Було безумство іти в такий рейд, було шаленством з такими силами вихопитись на Хорли — загоном легкої кінноти на двох кулеметних тачанках атакувати військові кораблі інтервентів (О. Гончар); Пороки.. породжуються незнанням, тому дурість і безрозсудство — найгірші з пороків (П. Загребельний); Це ж спокій — плисти за водою. Це ж безум — жити навмання (Є. Плужник); Тепер Марися може зрозуміти ту однокурсницю, яка вигукнула колись: "Іти працювати з правопорушниками — це ж просто божевілля!" (О. Гончар). — Пор. 1. безглу́здя.

БОЖЕВІ́ЛЛЯ (відсутність, втрата здорового глузду, психічний розлад), БЕЗУ́МСТВО, БЕЗУ́МНІСТЬ, БЕ́ЗУМ поет., ЮРО́ДСТВО розм. Здається, це комбіноване катування металом, громом, газом, свистом ніколи не кінчиться, не вляжеться, не вщухне, поки не доведе до божевілля нещасного Маковея (О. Гончар); — Та мотиви ж, мотиви убивства, м-р Гарбер! Може, його (Кеворка) призвели до безумства, може, з нього знущалися! (І. Кулик); А в очах у графа безум, Наче іскра блисне з тьми (Л. Первомайський).

Значення в інших словниках

1. божевілля — божеві́лля іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. божевілля — Нестяма, навіженство, шал, шаленство, сказ, нестям, безум, безумство, очманіння.  Словник синонімів Караванського
3. божевілля — -я, с. 1》 Стан божевільного (у 1 знач.). 2》 розм. Нерозумний, нерозважний вчинок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. божевілля — БОЖЕВІ́ЛЛЯ, я, с. 1. Стан божевільного (у 1 знач.). [Люцій:] Ти доведеш мене до божевілля чи до гріха! (Леся Українка); Квітки ж він полюбив до божевілля (В. Підмогильний); Нестямні очі його світилися божевіллям (О.  Словник української мови у 20 томах
5. божевілля — див. глупота  Словник синонімів Вусика
6. божевілля — Божеві́лля, -лля, -ллю, -ллям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. божевілля — БОЖЕВІ́ЛЛЯ, я, с. 1. Стан божевільного (в 1 знач.). [Люцій:] Ти доведеш мене до божевілля чи до гріха! (Л. Укр., II, 1951, 436); Нестямні очі його світилися божевіллям (Довж., І, 1958, 360). 2. розм. Нерозумний, нерозважний вчинок.  Словник української мови в 11 томах
8. божевілля — Божевілля, -ля с. Сумасшествіе.  Словник української мови Грінченка