божниця
КІО́Т церк., БОЖНИ́К церк., БОЖНИ́ЦЯ церк. Жінки увійшли до спочивальні, заставленої важкими кіотами (І. Микитенко); Суворі боги похмуро дивилися з божника на комбрига (Ю. Бедзик); У кутку — коло божниці — лампада (О. Довженко).
ЦЕ́РКВА (релігійна організація; будівля для богослужіння), ЦЕ́РКОВ заст.; БОЖНИ́ЦЯ, БО́ЖИЙ ДІМ (будівля); ХРАМ, ХРА́МИ́НА (про подібну споруду більших розмірів, а також урочисто). (Жирондист:) Але ж бо не в церквах жила ідея, а в людях тих, замучених героях, що так одважно йшли на муки й смерть... (Леся Українка); Невже ж зараз усю худобу віддаси на церков Божу або старцям роздаси? (Г. Квітка-Основ'яненко); Сотник глянув у сторону божниці, що одна на ціле місто мала бляшаний дах (О. Маковей); Дознався був владика, що сліпий старець чинить у Божому домі одправу, — і заборонив (Марко Вовчок); Задзвонили до вечірні; Оксана осталась, А черниця, помолившись, В храм пошкандибала (Т. Шевченко).
Словник синонімів української мови