борюкання
БОРОТЬБА́ (сутичка, у якій кожний з учасників намагається подужати супротивника), БОРІ́ННЯ рідко; БОРЮКА́ННЯ розм., БОРУ́ШКАННЯ діал. (звичайно про несерйозну, пустотливу боротьбу). Недовга боротьба: хтось один упав і застогнав (Марко Вовчок); А вірний товариш давно вже вмовляє його піти погуляти: з луків тугих постріляти, на конях баских поганятись, в борінні поміряти силу, — нчого не чує закоханий хлопець (Дніпрова Чайка); Двоє малюків теж завелися, мов півники.. І вже штурханина, борюкання, доки котрийсь із старших таки розборонить їх добрими стусанами (О. Гончар). — Пор. 1. бі́йка.
Словник синонімів української мови