бочонок

БАРИ́ЛО (посудина для рідини, перев. дерев'яна, з двома днищами й опуклими стінками), БОЧО́НОК, БОЧІ́ВКА діал. В кожнім льоху навалено було стільки бочок і барил, що трудно було й повернутися (М. Старицький); Тимко звалив на плечі кутий залізним обруччям бочонок, пішов до потоку (Григорій Тютюнник). — Пор. бо́чка.

Значення в інших словниках

1. бочонок — бочо́нок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. бочонок — -нка, ч. Невелика бочка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бочонок — БОЧО́НОК, нка, ч. Невелика бочка. Викотили людям бочонок горілки, меду, заграла музика (О. Стороженко); І нерідко, по пояс у воді, виносили [робітники] на головах дошки, бочонки (Панас Мирний); Іван кинувся до бочонка з водою (А. Головко).  Словник української мови у 20 томах
4. бочонок — БОЧО́НОК, нка, ч. Невелика бочка. Викотили людям бочонок горілки, меду, заграла музика (Стор., І, 1957, 186); І нерідко, по пояс у воді, виносили [робітники] на головах дошки, бочонки (Мирний, II, 1954, 78); Іван кинувся до бочонка з водою (Головко, І, 1957, 123).  Словник української мови в 11 томах
5. бочонок — Бочонок, -нка м. = варило.  Словник української мови Грінченка