бочонок
БОЧО́НОК, нка, ч. Невелика бочка.
Викотили людям бочонок горілки, меду, заграла музика (Стор., І, 1957, 186);
І нерідко, по пояс у воді, виносили [робітники] на головах дошки, бочонки (Мирний, II, 1954, 78);
Іван кинувся до бочонка з водою (Головко, І, 1957, 123).
Словник української мови (СУМ-11)